Кременецький замок: історія та архітектура

Кременецький замок Замок як архітектурна споруда Сприятливе природне та стратегічне розташування Замкової гори створювало всі умови для розбудови на ній укріплень, які б контролювали шлях на Волинь з півдня та сходу. Найбільш ранні знахідки із Замкової гори датуються IX., а вже в XI-XII ст. тут розташовувалося слов’янське городище. На основі археологічних досліджень, встановлено, що первісний двір замку /дитинця/, був у чотири рази менший від сучасного /62х52 м/ і займав західну частину гори, маючи у плані неправильну форму. З напільної сторони кам’яна стіна, товщиною біля двох метрів, тягнулася прямою лінією від кромки до кромки гори, а в іншій частині повторювала контури мису. На схід від нього було розташоване місто, обнесено частоколом(1). На місці зруйнованого 1261р. городища, найраніше ніж 1290 і 1340рр., почав формуватися комплекс споруд, які сформували відомий нам замок. За відсутності писемних пам’яток(Галицько-Волинський літотис уривається на 1290р.), про будівельні роботи у Кременці часові рамки встановлені на основі порівняння, аналогії та аналізу. По-перше, готичний стиль, притаманний для будівель замку настав на українських землях з кінця XIII ст.; по-друге, більшість спеціалістів проводять спорідненість у способі будівництва, будівельному матеріалі та стилі Кременецького та Луцького замків, причому останній формувався на традиціях Кременецького (про це свідчить використання ломаного вапняку для будівництва Луцького замку, який, ймовірно, з Кременеччини доправляли по Ікві і Стиру до Луцька; відсутність у нижньому і середньому ярусах бійниць; простота, скромний декор).28 По-третє, князь Волинський Мстислав Данилович літописцем відзначався як схильний до будівництва. Найвагомішим доказом є те, що в період подій 1340-1390х рр. замок уже був, хоча, в занедбаному стані. В актах за 1372р. Кременець названий окружним містом з добавкою”arx”, тобто замок з укріпленням26 Комплекс споруд Кременецького замку(за всіма своїми функціями та призначенням характеризувався як фортеця, але загальноприйняте поняття сформувало уявлення про даний комплекс споруд як замкове. Ймовірно це було пов’язано із традицією повязувати фортецю із наявністю конкретного власника та її багатофункціональністю) формувався за всіма канонами традицій середньовічного архітектурного замкового будівництва. Самим своїм розташуванням на горі він мав дві користі: замок був ізольований від міста(до стін замку не діставала гарматна стрільба з міста), але одночасно, нависаючи над ним, добре контролював його. Подібне розташування також характерне для Мукачева, Хуста, Олесько. До крутизни схилів додавався став між горами Замкова та Черча і заболоченість вздовж русла Ірви. В основі планування характерні такі риси як: 1. асиметрія архітектурних композиційних об’єктів 2. нерегулярне розпланування 3. зручне розміщення на рельєфі 4. доцільний зв’язок між окремими спорудами(7). Детальна характеристика Кременецького замку зафіксована у люстраціях XVI ст., що являла собою періодичний /відповідно до ухвали сейму(станово-представницького органу влади Речі Посполитої) 1562р. через кожних 5 років/ опис державних маєтностей та складався чиновниками-люстраторами або люстраційними комісіями, які виконували водночас ревізорські функції. Важливими для опису замку є люстрації 1542, 1545, 1552 та 1556рр., які проводилися за часів володіння ним польською королевою Боною Сфорца, дружини польського короля Сигізмунда II Старого. Вагому роль в обороноздатності замку відігравав підхід до замку.. Він був можливий лише із східної сторони і являв собою греблю або шию довжиною 176 сажнів (304м ) та шириною 4 сажні (7м)(1545, 1556рр.) Від греблі територія замку була відділена ровом через всю гору глибиною 5 сажнів ( 9 метрів)( 1552р.) До замку з греблі можна було дістатися через два дерев’яні мости. Довший був поділений на городні, за які відповідали власники маєтків: Грицько Толмачів і Пашко Людвинський, Іван Жабокрицький; Сидір та Дашко Дедеркальські, 5 городень (будовані князем-єпископом на свої кошти, а потім передані на Кузьминську волость та маєтки князя Заславського, князя Василя Константиновича Острозького, княгині Ільїни, князів Збаразьких) занедбаних, через неможливість визначити дійсний статус власника, Богдан і Гневош Лідихівські, Гаврило і Міхно Лосятинські, князь Дмитро Вишневецький, Іван Болбас, Санько Андрузький, Василь Нікітич, Боговітановичі, Івашко Бережецький, Гаврило Готський, Панько Мінкович, Сенюта, Федір Корницький, Василій Єрмолинський, Петро Денискович, Андрій Кунівський, Семен Цат, Войня, Іван Богушевич, князь Іван Массалький – всього цей обов’язок був покладений на власників 16 городень. За самим змістом люстрації випливає, що під самим мостом знаходилися город які були призначені для зберігання дорогого ні, які були призначені для зберігання дорогого Довжина моста – 44 сажні (76м ), ширина 3 сажні ( до 7м ). Взагалі опис моста відповідно до люстрації 1545 року містить деякі суперечності. За змістом люстрації випливає, що городні , які були призначені для зберігання дорогого майна навколишніх землевласників. Одночасно виведення їх за межі укріплення виглядає взагалі нелогічним, адже вони могли стати легкою здобиччю ворогів. Відповідь напевно треба шукати у деяких моментах опису 1545 року, де вказується, що будівництво нового моста та відповідно городень під ними розпочалося за старостування князя-біскупа Януша в 1533-1536рр. одночасно із початком реалізації його плану по споруджені четвертої башти перед мостом на «шиї»,що створило б умови для захисту городень. Саме припинення робіт по спорудженні додаткового захисту і призвело до того, що стан моста був незадовільний через небажання багатьох землевласників брати участь у ремонтних роботах адже вони з того не мали жодної вигоди. Водночас люстратори 1545р. відмічають скаргу місцевої шляхти на незручний заїзд до замку по мосту, і тому були згідні, за наявності дозволу, скинутися на будівництво постійного кам’яного мосту до Червленої башти (як колись), або і на місці старого дерев’яного, який вів до Надбрамної башти. Спонукало до цього незручність захисту моста та відсутність міцного дерева для ремонту, так як за князя-єпископа Януша, дерево брали за 6-8 миль від замку. Зразу за в’їзним мостом на бастіоні розташовувалася велика городня для гарнізону, побудована біскупом Янушем. Малий міст був на забезпеченні зі сторони кременецьких міщан. Вхід у фортецю вів через Набрамну(Надворотну) вежу, яка являла собою двохярусну споруду з арочним готичним проїздом у формі гострого луку, що було традиційним для перших Ягелончиків. Вихід був на сторону гори Черча. За ст. Януша вежу надбудували з каменю, зробили горниці та погреба. Староста Дахно підняв її вище та вивів дах ковпаком. У вході в стіні зроблено нішу, де знаходився воротний. Черлена башта розташовувалася виходом на греблю, первісно це був єдиний вхід у замок та напевно і єдина вежа. Після побудови Надбрамної вежі, ворота практично замурували, і залишили неширокий вхід. За старости Фальчевського було виведено дах, покритий гонтами(деревяною черепицею). На жаль, ця башта не збереглася, і детальнішої характеристики дати неможливо. Третя вежа Над новим домом, знаходиться на західному мисі гори, контролюючи три сторони та місто, була збудована за князя Януша, а до того на її місці була лише стіна. Сама башта мала три поверхи. Стіни та перекриття в основі були дерев’яні, обмуровані каменем. У підвальному приміщенні по обох сторонах знаходилися дві пивниці, посередині, у трьох коморах, зберігалися запаси пороху і селітри. На другому поверсі розташовувалася світлиця, сіни та чулан. У стінах третього поверху були бійниці для гармат. За того ж старости Януша розпочалися роботи на будівництві перед входом до замку четвертої вежі, щоб краще контролювати “замкову шию”: було закладено фундамент та роботи не була завершена. Проміжок між вежами був сполучений стіною товщиною 2-2,3м та висотою 8м, збудованою, як і башти, з каменя-вапняку, очевидно, за традиційним для того часу тришаровим способом – закладалися дві лицьові сторони і середина забутовувалася камінням (7, ст.116). На оборонному мурі в перші часи були набудовані зубці – мерлони (бланки) із-за яких оборонці вели обстріл з метальної зброї(висота-2м, ширина-1,8-2,8м, глибина стіни 0,5м). В середині зубця робився отвір для стрільби в ріст людини. З розвитком вогнепальної зброї бланки замінив парапет - простір між зубцями замуровано. По внутрішній окружності стіни були дерев’яні обланки - критий поміст, справність яких була на відповідальності власників городень. За ст. Фальчевського вздовж обланків припасовані дерев’яні труби, покриті смолою для збору дощової води, яка зливалася у кам’яну цистерну. За старостування Януша була зроблена спроба зміцнити стіну зі сторони гори Черча, як найбільш вразливого місця. Попід стінами викопано рів, а землю насипано під стіну на сторону гори Черча. З внутрішньої стіни, князь-біскуп сподівався зробити кам’яні підпори – контрскарпеми, які б укріпили її міць. Зі сторони шиї згадуються два бастіони: один при в’їзді до Надбрамної вежі, інший – від Черлених воріт до повороту стіни на південний схил гори. Бастіони давали можливість кращого обстрілу ворогів на місцевості. Залишків їх не залишилося, та і відомості про них досить скупі(їх земні контури чітко видно по плану, зробленого в ХІХ ст..). Очевидно, що вони не мали традиційного характеру та схеми бастіонних споруд. Вздовж усього внутрішнього обводу стіни стояли городні землевласників, які мали в околицях Кременця свої маєтки. Вони являли собою дерев’яні кліті , де зберігалося їх майно з огляду постійної небезпеки татарських нападів. За Черленою баштою за Януша на кошти Кузьминської волості на кам’яній стіні на одному бастіоні були споруджені 4 городні, оброблені і покриті дошками, до яких зроблені драбини на землю. Дах городень використовувався як місце для гармат для оборони шиї та мосту. Від “державних” городень далі простягалися приватні городні в .такому порядку: - князя. Заславського з маєтків Двірця та Білогородки; - дві городні княжни. Ільїни з маєтків Паньківець, Дідковець, Шельвава; - спільна городня Грицька Сенюти з Ляховець, Семенова та ін., Василя та Юхна Єрмолинських з тих же маєтків; - дві городні кн. Дмитра Вишневецького (Тараж, Комарин, Крутнів, Лопушне); - дві городні Боговітіновичів (Шумбар та його присілки); - дві городні Вайни та Івана Богушевичів з Шумська, Пигась та присілків. Відмічається, що ці городні в занедбаному стані та відсутні обланки на стінах. Далі: - Сидора, Дашка, Нестора і Андрія Волкавських з Дедеркал; - Грицька Толмачевича з Бірок, Павла Людвищенського з Людвищ, Івана Жабокрицького з Підлужиська і Лепесівки (також занедбана); - дві городні Федора з братами з Андруги, Опанаса і Федора Лукаш з Андруги (іншої), Юхна Тороканівського із Стряклова, Міхна Лосятинського з Пашківець, Демяна, Левка з Мінкович; - Яцка та Івашка Бережецьких з Бережець, Єрофія та Гаврила Гостських з Почаєва та Савчиць і Івана Хребтовича з Туриці; - князя Матвія Четвертинського з Антоновець, Стіжка, Залісець, Угорська, Тилявки; За баштою Над новим домом порядок городь такий: - князя. Івана Массальського-Муньчи з Онишківець та присілків; - князя Василя Константиновича Острозького; - зем’ян Мокрецьких; - князя Косьми Заславського (Білгородка, Двірець та ін.); - дві городні князя Острозького (Птичі, Студенка, Білгородка); - Грицька Сенюти, Василя Єрмолинського, Федора Корницького з Ляховець, Семенова та Корниць; - князя Дмитра Вишневецького (Підгайці, Кушлин, Окнин); - Івана Болбаса (Розтоки, Поріччя); - Семена Цата (Радомль та Борщівка); - Михайла Лосятинського з братами та Яська Лідихівського; - Петра Денисковича та Андрія Куневського з Берега та Верби; - Гневоша Єловицького з Кам’яниці, Туристовича та ін. Остання городня примикає до башти над воротами (1545р.). Всього у замку було 33 городні: 25 добрих і 8 недокінчених (1542,1545р.), а у 1552р.-34 городні. Власники городень відмічають погані умови збереження через відсутність ставень у вікнах в стіні, що приводить до їх затікання. За кн. Януша було збудовано 9 амбарів(сховищ) для зберігання продуктів для замку; при чому дахи зроблено так, щоб на них можна було поставити гармати. Станіслав Фальчевський вздовж дахів амбарів та бланків замкових зробив дерев’яні труби, вкриті смолою для збирання дощової води, яка зберігалася у мурованій з каміння цистерні, обшитій дошками та осмолені (1545р.). Взагалі проблема питної води в замку під час облоги стояла досить гостро. Староста Януш почав бити криницю, але прорубавши у скелі 18 сажнів (30м), він був змушений припинити роботу. З ліва при вході у напрямку до Червленої башти попри стіну розташовувався будинок на підклітях з міцного дерева, збудований за старостування Януша, за Фальчевського накритий та Герцика оштукатурений. Внизу знаходилася велика світлиця довжиною 3 сажні(5,5 м), на п’ять вікон, та комірчина з виходом до башти, зверху світлиця мала на три вікна, над світличкою кімнатка без вікон та світличка з піччю та комином. З будинку до верху Надворотної башти вела драбина. На території замку знаходилися і інші службові та адміністративні споруди: пекарня; в’язниця; кухня; сажна(курник) при мурі; будинок із світлицею з піччю, при ній кімната з виходом, ганок, коміркою сторожа, сіньми перед світлицею та двома підвалами і двома пивницями. В люстрації 1552р. згадується церква св. Архистратига Михайла. За переказами збудована вона на початку XIII ст. старостою Гаврилом Петровичем Дениском - Мокосійом в пам’ять про рідного брата Михайла. Але очевидно, що з XIII ст. до середини XVI ст. ця церква простояти не могла, хіба що залишилася на стародавньому місці. Зруйновану, внаслідок подій 1648р., церкву намагалася відновити волинська шляхта, про що згадується в інструкції 29 серпня 1669р. по причині коронації Михайла III Корибута Вишневецького, але все залишилося на папері.За архітектурним стилем вона була споріднена із церквою в селі Зимне біля Володимир - Волинського. Ймовірно, церква знаходилася попри стіну, яка була зорієнтована на гору Черчу, тому що ще в 70-х роках XIX ст. тут був кам’яний хрест, а в 1920-39рр. був дерев’яний хрест. Хоча інші дані свідчать, що вона була посередині(різність даних розташування зумовлене недомовками – вона була попри стіну майже на середині між Надворотною вежею та Над новим домом. . У зв’язку із прагненням кн. Януша укріпити стіну до гори Черчі у люстрації 1545р. згадуються скарги зем’ян, що в наслідок цих робіт були занедбані їх будинки, розташовані на території замку. Отже, очевидно, до 30-х рр. XVI ст. в замку були і жилі приміщення зем’ян.